У стародавні часи, коли світ був ще молодий, а люди тільки починали знайомитися з мистецтвом, жила собі дівчина на ім'я Лія. Вона мешкала у невеличкому селі, розташованому в самому серці густого лісу. Люди в селі були щасливі, але в їхньому житті не вистачало чогось важливого — ритму, що з’єднує серця у єдиному битті.
Одного разу, під час прогулянки лісом, Лія знайшла велике порожнє дерево, яке впало під час бурі. Вона помітила, що коли вітер дме крізь його порожнину, дерево видає глибокі, мелодійні звуки. Це захопило її, і вона вирішила дослідити це явище.
Лія взяла кілька гілок і спробувала вдарити ними по порожньому стовбуру. Звук, що лунав, був глибоким і виразним. Вона відчула, як кожен удар відгукується в її серці, і зрозуміла, що знайшла те, чого так не вистачало її селу.
Повернувшись додому, Лія розповіла про своє відкриття всім жителям. Вони зібралися навколо дерева і почали експериментувати з різними ритмами. Кожен удар об’єднував людей, допомагаючи їм відчувати спільний ритм життя. Так народився перший барабан.
З часом, селяни навчилися робити барабани зі шкіри тварин та деревини, але перший, природний барабан завжди залишався особливим. Вони назвали його «Серце Лісу», адже він об'єднував людей так само, як серце поєднує всі частини тіла.
І так, завдяки Лії, барабан став символом єдності та гармонії, даруючи людям радість і можливість виражати свої емоції через музику. І донині у цьому селі, кожну весну, жителі збираються навколо «Серця Лісу», щоб відзначити подарунок, який дала їм природа, і згадати про мудрість і допитливість Лії, що відкрила для них музику.